Метою попередження проявів жорстокості та насилля кожного року в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».
Актуальність проблеми полягає у тому, що одним із показників духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей. Ця акція підтримується міжнародною спільнотою з 1991 року. Вона охоплює наступні важливі дати: 25 листопада ‒ Міжнародний день боротьби із насильством щодо жінок, 1 грудня ‒ Всесвітній день боротьби зі СНІДом, 2 грудня ‒ Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня ‒ Міжнародний день людей з обмеженими можливостями, 5 грудня ‒ Міжнародний день волонтера, 6 грудня ‒ вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі, 9 грудня ‒ Міжнародний день боротьби з корупцією, 10 грудня ‒ Міжнародний день прав людини.
Основне завдання цієї акції - привернути увагу спільноти до таких актуальних проблем – запобігання та протидії домашньому насильству, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав людини, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.
Насильство щодо жінок і дівчаток є одним з найпоширеніших, важко викорінених і таким, що веде до катастрофічних наслідків порушень прав людини в сучасному світі. А в Україні, під час війни – це жахіття має свої наслідки, і ми сподіваємося, буде покарано усіма національними та міжнародними судами.
Домашнього насильства можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати!
ДОМАШНЄ НАСИЛЛЯ. ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ.
-
Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім`я у якій дитина народилася. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім`ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
-
Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить їй. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну та неповторну.
-
Не виражайте часто свого незадоволення, критика лише породжує антагонізм у стосунках дітей і батьків.
-
Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення.
-
Ніколи не намагайтеся запевнити дитину в тому, що вона погана.
-
Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
-
Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
-
Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
-
Насильство над дітьми - це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, у Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
-
Завжди давайте дитині шанс бути кращою.
-
Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Виховуємо стійкість – поради для батьків і вчителів
Для цього дорослим потрібно:
-
Говорити з дітьми. Чесно, просто і впевнено відповідати на запитання, які виникають у дітей. Уважно вислуховувати їхню думку. Допомагати проговорювати та називати почуття й емоції. Не залишати дітям місця для сумнівів (наприклад, “я завжди буду про тебе піклуватися”).
-
Створити емоційно безпечний простір для дитини. Проводити з нею час, гратися, читати, бути в полі зору дитини.
-
Обмежити кількість часу, що проводиться за переглядом новин.
-
Пам’ятати, що стрес від війни посилює щоденні побутові стреси. Дитина може демонструвати нетипові для неї реакції на звичайні події (наприклад, невдало складений тест із навчальної дисципліни, помилки тощо). Дорослий повинен заспокоїти й дати впевненість, що в будь-якому випадку її розуміють і підтримують.
-
Дотримуватися розпорядку дня, причому бажано, аби він був якомога схожішім на довоєнний. Це дасть змогу мінімізувати стрес.
-
Подбати про себе. Це дасть змогу відновити власний ресурс, щоби й надалі піклуватися про дитину.
-
Повторювати дітям, що з ними все буде добре. З іншого боку, проговорити деталі плану евакуації, якщо обставини зміняться. Також варто пояснити, що кожен нині виконує свою роботу для перемоги та розбудови стабільного майбутнього: дорослі – працюють (військові, тероборона, волонтери та ін.), діти – навчаються, і це їхня, не менш важлива робота.
-
Відслідковуйте незвичайну поведінку дитини з метою не пропустити ознаки тривожності чи страху, які вона не може передати словами.
-
Долучайте дитину до допомоги, принаймні, у побутових справах, що вона може виконувати, відповідно до свого віку. Так вона почуватиметься впевненіше.
-
Говорити з дитиною про майбутнє, мріяти та будувати плани. Їй потрібна впевненість, що погані часи обов’язково закінчаться.
!!!!!Під час впливу гострого стресу дитина з ооп може поводитися дуже дивно і навіть зовсім не адекватно з точки зору дорослої людини: бити себе або інших, плюватися, кусатися, дряпатися, весь час повторювати одні і ті самі слова або рухи та інше. На погляд дорослого така поведінка може видаватися зовсім безглуздою, втім це не так. Вона виникає через сильний стрес та страх, як реакція на психологічну травму, яку дитина, можливо, і не усвідомлює. І в цей конкретний момент саме ця "безглузда" поведінка надає дитині хоч якусь можливість відчути себе у безпеці.
Шановні дорослі, якщо ви бачите подібну поведінку, не поспішайте засуджувати! Краще запитайте у батьків, чи можете ви чимось допомогти (наприклад, прибрати небезпечні предмети подалі від дитини або інше).
Шановні батьки, ви краще за будь-кого знаєте своїх дітей. Спробуйте надати своїй дитині відчуття безпеки так, як це для неї прийнятно. Навіть, якщо інші будуть думати, що ви робите щось ненормальне.
!!!!!Рекомендації для батьків щодо підтримки дітей, які втратили здоров’я та зазнали ушкоджень внаслідок війни.
Коли батьки дізнаються про стан здоров’я дитини внаслідок ушкоджень, яких вона зазнала, то відчувають себе пригніченими, розгубленими і так само, як дитина, потребують підтримки, особливо в перші дні після трагедії.
Ці рекомендації допоможуть вам:
- підтримати себе та дитину, котра втратила здоров’я внаслідок ушкоджень і травмувань;
- підготуватися до нелегкої до розмови з нею про те, що сталося;
- допомогти їй адаптуватися в нових умов існування і впоратися з труднощами, з якими зустрілася вся родина.
children who lost health during the war.pdf (unicef.org)
!!!!!Батьки, дотримуйтесь цих 5 правил і ваша дитина довірятиме вам, як нікому іншому!
Батьки, дотримуйтесь цих 5 правил і ваша дитина довірятиме вам, як нікому іншому! - Затишок (zatyshok.net.ua)
!!!!!Дотримуйтесь правила 5С, щоб ваша дитина виросла щасливою людиною!
Дотримуйтесь правила 5С, щоб ваша дитина виросла щасливою людиною! - Затишок (zatyshok.net.ua)
!!!!!П’ятнадцять підказок людині згори. До них варто прислухатися, щоб жити довго і щасливо!
!!!!!Батьки, запам’ятайте раз і назавжди: “Бити дітей не можна! Ні різкою, ні ременем, ні рукою!”
Батьки, запам’ятайте раз і назавжди: “Бити дітей не можна! Ні різкою, ні ременем, ні рукою!” - Затишок (zatyshok.net.ua)
!!!!!8 способів упоратися з поганою поведінкою дитини.
8 способів упоратися з поганою поведінкою дитини - Затишок (zatyshok.net.ua)
Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116
111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно),
Messenger @childhotline.ukraine,
Instagram @childhotline_ua,
Telegram @CHL116111.
2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних
або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
3. Поліція: 102.
4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками (https://secrets.1plus1.ua/).
6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.
8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.
9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0800 505 085.
10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.
12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.
13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 (ez@eo.gov.ua,
14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству
(https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).
15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та
ЗПТ: 0 800 507 727.
16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).
17. Уповноважений Президента України з прав дитини
(044) 255 76 75.
18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527
(безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).
19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).
21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0800 211 444.
22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.
24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
25. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).
26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді (https://t.me/poruch_me).
27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн
(https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).
28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).
29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).
30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).
31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога»
(https://rozirvykolo.org/mental-support/).
33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).
35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського
ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/).
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина»
(https://www.instagram.com/flg_ua/).
6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в
Україні)(http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно
(https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45
(далі обрати «3»).
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Відео поради батькам під час війни!
Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» (як уберегти дітей від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет- спілок, сексуального насильства)
https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 був затверджений Порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та Службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.
Поважна причина відсутності учня на заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).
Якщо здобувач освіти систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де він знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності (частини 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Такі справи розглядають на засіданнях суду. Штрафи за цією статтею є досить високими: на перший раз попередження або штраф 850 – 1700 грн., якщо протягом року повториться те саме, то штраф буде від 1700 до 5100 грн. (без урахування судового збору).
Батьки також несуть відповідальність за куріння дітьми цигарок, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та ін. Аналогічне покарання передбачене і для тих батьків, чиї діти скоюють діяння, що містять ознаки злочинів або інші адміністративні правопорушення у віці від 14 до 16 років.
Отже, навіть якщо заняття проводяться дистанційно, присутність дитини на уроках є обов’язковою, а контроль за цим покладається на батьків дитини.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.
Відповідно до ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
ДИТИНА ЛАЄТЬСЯ МАТОМ: ЩО РОБИТИ, ЯК ВІДУЧИТИ ЇЇ МАТЮКАТИСЯ?
Сказане дитиною матюк може прогриміти, як грім серед ясного неба. Така проблема трапляється навіть в самих інтелігентних і благополучних сім’ях, в яких взагалі не звучить нецензурна лексика. Джерела, з яких син або дочка може почерпнути «знання», – телебачення, інтернет, сусіди, друзі і так далі. Що робити в такій ситуації батькам? Реакція повинна бути адекватна віку дитини і обставин, в яких було сказано лайка.
Батьків матюк з вуст дитини може по-справжньому шокувати
МАТ – НАСКІЛЬКИ ВСЕ ПОГАНО?
Мат – лайливі слова, використання яких суперечить загальноприйнятій моралі. Найчастіше їх вживають з метою образи співрозмовника або негативного оцінювання людей і явищ, тобто для вираження емоцій і яскравої аргументації. У деяких випадках лайки служать для зв’язку слів у реченні, будучи «паразитами». Це свідчить тільки про бідність словникового запасу.
Чи можна дитині вживати в мові мати? Зле це або нормально? Дати відповіді на ці питання можуть лише його батьки. У деяких сім’ях на «матірною мовою» розмовляють все і вважають, що так і повинно бути, це нікого не стосується. Однак більшість людей сприймає нецензурну лексику негативно, особливо з вуст дитини.
Матюки ріжуть слух, викликають неприємні емоції і формують негативне уявлення про співрозмовника. Якщо «міцне» вираз вимовляється дорослою людиною в запалі пристрастей або в ситуації, коли він відчуває біль, то це можна виправдати. Матюки як слів-паразитів наштовхують на думку про інтелектуальну обмеженість. Успішні і виховані люди не сваряться «направо і наліво». Батькам, які хочуть, щоб їхня дитина гармонійно вписався в соціум і досяг певних висот, варто коригувати його мова.
Потрібно пояснити дитині, що матом лаються недалекі і невпевнені в собі люди
Причини нецензурщини і реакція на неї специфічні для кожного віку. Варто відзначити, що часові межі носять орієнтовний характер, оскільки психоемоційний дозрівання кожної дитини індивідуально.
ВІД 2 ДО 5 РОКІВ: ЩО РОБИТИ З МАЛЕНЬКИМ «БАЗІКОЮ»?
Мат, виголошений дитиною в 2 роки, найчастіше є результатом мовного наслідування. Почувши нове слово від розгніваного тата або проходила повз тітки, малюк повторює його, абсолютно не розуміючи сенсу. У такій ситуації краще всього ніяк не реагувати. Важливо не розсміятися і не розчулитися, інакше малюк буде намагатися радувати батьків, продовжуючи повторювати забавне для всіх вираз. Категорично не можна лаяти його. Він просто не зрозуміє причину цього. Крім того, це призведе до загострення уваги на проблемі.
У 3-5 років малюк вже може вловити емоцію, з якою було винесено мат, і зробити для себе висновок, що це слово слід говорити тоді, коли на кого-то або на щось злишся. Крім того, діти в даний період приміряють на себе різні моделі поведінки, тестуючи реакцію батьків і перевіряючи межі дозволеного.
Синові чи доньці в 3-4 роки потрібно сказати, що подібні фрази є брутальною лайкою і ображають навколишніх. Слід зробити спокійне і суворе навіювання: «У нас в родині такі вирази не вимовляють».
Потрібно спокійно і коректно пояснити дитині, що в його родині такі слова не використовуються
Якщо інцидент стався в присутності інших людей, не варто негайно реагувати, а тим більше – соромити дитини. Бажано перевести розмову в інше русло або пожартувати. Виховну бесіду краще провести в спокійній обстановці без сторонніх.
ВІД 5 ДО 8 РОКІВ: ЯК НАДОУМИТИ СВАРЯТЬСЯ?
У 5-7 років мотив для лайки в дитячому садку (в школі) або будинку – бажання привернути увагу батьків. Зрозуміло, лихослів’я викликає негативну реакцію, але для малюка, якому не вистачає участі в його життю з боку мами і тата, крики, обурення і покарання є проявом уваги.
З сином або донькою потрібно поговорити про поведінку. Нехай дитина пояснить, що він насправді хоче сказати, коли вимовляє мати, як він розуміє їх зміст. Цілком ймовірно, що спадкоємець не до кінця усвідомлює, що саме означають нецензурні вирази. Важливо донести, що вимовляти такі слова погано.
Батькам обов’язково слід проаналізувати, як часто вони спілкуються з дитиною, як вибудовують відносини. Якщо комунікація зводиться тільки до побутового обслуговування, перевірки домашніх завдань і «читання моралей», то бажання малюка привернути увагу цілком законно. Варто цікавитися захопленнями дитини, розмовляти з ним про його переживаннях, проводити дозвілля разом.
Якщо в родині дитина наданий сам собі, результати цього можуть бути невтішними
У 7-8 років чадо переживає кризу, що виявляється в прагненні до самостійності. Йому необхідно розумне розширення меж свободи. Якщо батьки продовжують висувати жорсткі або суперечливі вимоги, то це неминуче призводить до протесту, який іноді виражається в проголошенні грубих слів. Слід поступово знімати всеохоплюючу опіку, надавати право вибору, але продовжувати м’яко контролювати дитину.
Ще однією причиною нецензурної лексики в мові спадкоємця може бути невміння виражати гнів по-іншому. Його необхідно вчити контролювати свої емоції:
нехай скаже, що саме його не влаштовує, на що / кого він злиться – зрозуміло, без нецензурщини;
важливо висловити йому свою підтримку;
слід дізнатися у сина, якої мети він хоче домогтися в даній ситуації, допомогти в її реалізації чи запропонувати альтернативу.
Головне, щоб дитина знала: він не повинен соромитися своїх емоцій і може розраховувати на батьків. Слід навчити його справлятися з гнівом без образи інших людей.
ВІД 8 ДО 10 РОКІВ: ЯК ВІДУЧИТИ ЛАЯТИСЯ?
В 8-10 років діти часто вибирають собі зразок для наслідування, причому не завжди позитивний. Це може бути один, герой фільму / мультфільму, співак. Якщо «ідеал» матюкається, то дитина буде наслідувати його приклад, бажаючи здаватися таким же дорослим, сильним, мужнім або веселим.
Завдання батьків в такій ситуації – пояснити, чому не можна лаятися. Не варто «втоптувати в бруд» героя. Краще сказати, що обраний дитиною зразок володіє певними позитивними рисами, але у нього є і недоліки, наприклад, вживання нецензурних слів. Важливо акцентувати увагу на тому, що один з атрибутів дорослості – самостійність у формулюванні думок і прийнятті рішень, а не сліпе наслідування «ідеалу». Варто спробувати наштовхнути його на вибір іншого зразка. Крім того, важливо стежити за тим, які фільми, передачі та мультфільми дивиться син.
Якщо десятирічна дитина лається матом, він може таким чином компенсувати свою неуспішність в одній зі сфер соціального життя: у нього не складаються стосунки з батьками, однокласниками чи не виходить добре грати в футбол. При цьому він чує критику і докори. У його голову закрадається думка: «Раз все вважають мене поганим, я стану таким». В результаті в його мові з’являються нецензурні слова.
Батькам необхідно піднімати самооцінку сина, визнавати його успіхи, допомагати йому налагоджувати контакти, а також перестати «пресингувати» його. Наприклад, якщо кімната сина знаходиться в жахливому безладді, не можна обзивати його нечупарою і ледарем. Краще сказати йому про свої почуття: «Мене засмучує, що ти досі не зробив прибир.
Корисні поради батькам
1. Найголовніша порада - хвалимо на людях, лаємо наодинці!
2. Теж важливо - лаємо не дитину, а його вчинки!
3. Не «нападаємо» на дитину всією сім'єю!
4. Не шкодуємо дитину сразу, якщо вилаяв хтось з батьків, тримаємо нейтралітет ... хоча б деякий час.
5. Радьтеся з дитиною з питань, що стосуються вашої сім'ї: що приготувати на обід, як краще провести вихідні, які меблі купити в будинок і т.д.
6. Створіть у сім'ї традицію успішних переговорів. Запитайте свою дитину, що вона відчуває, коли бере участь в ухваленні рішення нарівні з дорослими.
7. Давайте будемо говорити нашим дітям про те, як ми їх любимо!
8. Розділіть, для себе в першу чергу, ставлення до своєї дитини і до його вчинків.
9. Поговоріть з ним про його реальні досягнення і про почуття, які у нього виникали під час процесу і при отриманні результату.
10. Частіше хваліть свою дитину за кожну дрібницю, пояснюючи, за що ви його хвалите. Давайте йому приємні визначення, що закріплюють хорошу поведінку: «старанний учень», «творчий хлопчик», «акуратна дівчинка», «наполеглива людина» і т.д.
11. Якщо ваша дитина на вас образилася, попросіть у неї пробачення і скажіть про те, як сильно ви її любите. Батько, які здатні вибачитися перед дитиною, викликають у неї повагу, і відносини стають ближчими і щирими.
12. Важливо, щоб дитина вміла гроші рахувати, витрачати, економити, отримувати задоволення від покупок, ставитися відповідально до сімейних грошей, поважати працю і тих, хто трудиться. І тоді, коли вона виросте, то навчиться заробляти гроші і забезпечувати свою сім'ю.
ДО УВАГИ БАТЬКІВ !!!
Україною шириться субкультура ПВК "Редан" із рф
В Україні з’являється нова небезпечна субкультура: молоді люди, одягнені в чорне, організовують масові бійки в публічних місцях. Відомо, що це явище прийшло до нас з росії. Але чому наші підлітки переймають віяння країни-агресорки? Що таке ПВК «Редан» та як це взагалі пов’язано з війною?
Що відомо про ПВК «Редан»?
Усе почалося в росії. Там у різних містах юнаки в чорному одязі із символом павука на спині влаштовували масові бійки з футбольними фанатами чи мігрантами. Це відбувалось у торгових центрах або на вулицях.
Чому ПВК?
Учасники руху кажуть, що не асоціюють себе з приватною військовою компанією. Для них ця приставка просто жарт. Проте існує гіпотеза, що на формування цієї субкультури вплинула ПВК «Вагнер». Адже її очільник публічно героїзує роль злочинців та закликає молодих людей вступати у ПВК, де їх навчать «чоловічої роботи».
Чому «Редан»?
Ця назва походить з аніме Hunter x Hunter. Там діяла злочинна організація «Геней Редан», яку через емблему називали «Павуки». Кожен учасник цієї організації мав татуювання павука зі своїм номером.
У субкультурі ПВК «Редан» усі учасники мають символ павука із цифрою 4. В аніме під цим числом в організації завжди були зрадники чи шпигуни. Це пов’язано з тим, що в японській культурі число 4 несе неприємності, як у нас 13. Можливо, так учасники ПВК «Редан» хотіли передати свої деструктивні наміри.
Це ІПСО?
Українська поліція вважає, що поширення цієї субкультури в нашій країні — це російська інформаційно-психологічна спецоперація. Державі-агресорці важливо дестабілізувати ситуацію в Україні будь-яким чином.
Якщо вдатися до подробиць, випливає багато нестикувань. Особливо дивним виглядає те, як раптово з’явилася субкультура ПВК «Редан», а одночасно з нею «АнтиРедан».
Гугл про редан як рух до 20 лютого цього року практично ніц не знає. Просто поодинокі статті.
Рух дійсно перекочував в Україну, ймовірно, через тікток. Але мені ця вся історія нагадує гру «Синій кит». Памʼятаєте таку? Там же теж вуха російських спецслужб стирчать. Діти були, групи теж були, але це не було таким масовим, як про це писали.
В одній із тг-груп, де постять нібито відео «Редан» з України, переважна більшість фото та відео з рашки. А ще цей рух добряче дискредитує молодих людей, адже багато з них волонтерять, збирають кошти на ЗСУ, готуються до НМТ, вчать мови, цікавлять культурою, аніме в тому числі».
Чому підлітки?
У підлітковому віці діти відходять від батьків та переходять під вплив своїх однолітків. Їм важливо бути в групі, важливо, що про них подумають інші. Тому часто тинейджери роблять імпульсивні вчинки — всі ми так робили. Це шкідлива поведінка: наприклад, прогуляти уроки. Але вона не є небезпечною для життя та здоров’я підлітка.
Проте, як зазначають науковці, якщо дії підлітка мають руйнівний характер, спрямований на себе, своє здоров’я, зовнішній світ — це деструктивна поведінка. Вона може проявлятися в нападах агресії, гніву чи ворожості.
Часто така поведінка є відповіддю підлітка на складні обставини, в яких він опинився. У нашому випадку це війна.
«Не думайте, що аргумент, який ви виклали, або ідею, яку представили, підлітки інтерпретують так само, як ви. Префронтальна кора головного мозку продовжує розвиватися, і якщо в підлітка нейронна структура недостатньо сформована, він не зможе реально обмірковувати питання на тому ж рівні, що й дорослий», — говорить професорка Гарвардського університету Дебора Тодд-Юргелун.
Тож найпростіше маніпулювати юними людьми, психіка яких втомлена війною, які самі легко піддаються впливу та схильні до ризикованих дій.
Тому батькам так важливо будувати довірливі стосунки зі своїми тинейджерами та вчасно виявляти індикатори деструктивної поведінки в них.
Лекторій «Психологічна допомога в часі війни» |
https://k-s.org.ua/coping-war/
Кібербулінг. Поради для батьків
Практичні поради психолога/соціального педагога з виявлення та нейтралізації негативного впливу кібербулінгу на дитину
Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка має на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо. Особливо актуальною є проблема під час карантину.
Різновиди кібербулінгу
Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні дзвінки з мовчанням.
Переслідування – залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон.
Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні посягання – педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.
Секстинг — це обмін власними фото/ відео/текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку.
Онлайн-грумінг — це побудова в мережі інтернет дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото. Це робиться з метою отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.
Як виявити ознаки кібербулінгу:
• відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
• розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
• троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
• демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
• створення груп ненависті до конкретної дитини;
• пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
• провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);
• створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
• надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
• пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.
Пам'ятка для захисту від кібербулінгу
- Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
- Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
- Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.
- Розкажіть про правила поведінки в мережі.
- Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це є наслідком заниженої самооцінки.
Покарання за булінг і кібербулінг
- Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи — штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
- Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб — штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
- Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років — відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Для попередження випадків булінгу і кібербулінгу діє Національна дитяча «гаряча» лінія, у будні, з 12:00 по 16:00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних).
Як захистити дітей від кібернасильства